Електрооргани

Електрооргани

Електронний орган, також званий електричним органом або електрофонічним органом, клавішним музичним інструментом, в якому тон генерується електронними схемами та випромінюється гучномовцем. Цей інструмент, що з'явився на початку 20-го століття, був розроблений як економічний і компактний замінник набагато більшого і складнішого органу.

Електронний орган нагадує за формою та загальною формою піаніно чи рояль. Більшість інструментів цього загального типу покладаються на електронні генератори (схеми, що несуть змінний струм на певній частоті), щоб зробити їх звук. Кожен генератор здатний змінювати частоту для різних тонів та відтворювати одну мелодійну лінію. Декілька осциляторів інструменту дозволяють відтворювати музику, що складається з кількох частин, наприклад, фугу Йоганна Себастьяна Баха.

200-тонний телгармоніум, керований з клавіатури, в якому для генерування звуку використовувалися електромагнітні тональні колеса, що обертаються, був важливим попередником електронного органу. Зроблений у 1904 році американським винахідником Таддеусом Кехіллом, він був виставлений у Массачусетсі та Нью-Йорку у 1906 році, але після Першої світової війни був повністю забутий. Перший успішний електронний орган був розроблений у 1928 році у Франції Едуардом Парьо та Арманом Гівле. Він використовував електронні генератори замість труб звичайного органу та працював з клавіатурою та педальним пультом. Іншим відомим раннім електронним органом був Rangertone (1931), винайдений Річардом Х. Рейнджером із США. В 1934 Оргатрон був представлений Фредеріком Альбертом Хошке; в цьому органі тон генерували язички, які вібрували повітрям, що електрично продується, а вібрації посилювалися електростатично.

Одним з найбільш важливих і добре відомих електронних органів є орган Хаммонда, складний інструмент із двома посібниками або клавіатурами та набором педалей, керованих ногами. Він був запатентований його американським винахідником Лореном Хаммондом у 1934 році. На відміну від більшості інших інструментів цього типу, він здійснює звук через складний набір роторних генераторів з приводом від двигуна. За допомогою ряду елементів управління, що впливають на гармоніки або складові тони звуку, можна відтворити велику різноманітність тембрів (тонових кольорів), які певною мірою імітують звук інших інструментів, таких як скрипка, флейта, гобой та ударні оркестрові інструменти.

До 1960-х років виробники органів розширили свою технологію, витіснивши вакуумні трубки з транзисторами та твердотільною схемою. Ланцюги та компоненти, призначені для роботи телевізійних та радіоприймачів, та фонографів високої чіткості, були адаптовані для виробництва музики. У 1970-х роках цифрова мікросхема використовувалася керувати комп'ютерним органом. У цьому пристрої звуки не створюються внутрішньо, а були попередньо записані (семпльовані) і збережені в комп'ютері, з якого вони можуть бути витягнуті. Музичні тони або форми, записані за допомогою звичайних трубчастих органів з вітром, кодуються в цифрову форму і можуть бути відтворені комп'ютером під час натискання клавіш і зупинок. Інші пристрої використовувалися для керування реверберацією, висотою тону та атакою або затримкою ноти.

Інтернет-магазин MUSICMAG надає асортимент електроорганів та завжди раді допомогти у виборі продукції!